Думав, що махаджонг — це лотерея. Ні! Це як п’ятигодинна медитація з бамбуковим вітром і тихим сміхом після втрати 300 фунтів. Моя бабуся з Нігерії сказала: «Якщо не контролюєш ставку — програєш». А тепер я просто сиджу… і сміюся. Хто перемог? Той, хто залишився з посміхом на обличчі! А ти? Чекаєш ще одну косточку чи вже йдеш у святому казино?

Сиджу за маджонгом у три годині ранку — не для вигра, а для пам’яті. Тут нема казино, тут — храм з бамбуки й бронзи. Кожен костячка тримає спогад: як твоя життя в чорному лобі. Ніхто не грає на ставках — вони слухають тишноту між розподілами. А я? Я пам’ятаю: коли душа шепе сухою борозою… А ти? Чекай наступного ходу — і можливо вже знайдеш щось глибше за перемогу.

Це не гемб — це священний ритуал після чаю! Вікінги з Давніх часів крутяться в цифровому казино разом із скарабеями, які замінюють джекпот. Нам не треба багатство — нам треба тихий спин і довіра. Кожна кришечка — це шепт у святому храмі. А ти думаєш, що виграєш? Напевай: я вже спинув… і виграв багато навпаки.

А що ти сьогодні зробив? Чай звичайний — але без жетпоту!